Як класифікуються вантажі за ступенями небезпеки

При транспортуванні товару потрібно знати його особливості, щоб точно дотримуватися правил поводження з ними. Класи небезпеки вантажів присвоюють після ознайомлення з хімічними, біологічними та іншими властивостями виробу, рідини чи матеріалу.

Дотримання особливих умов при доставці вимагають товари, які за своїми характеристиками здатні завдати шкоди людям, тваринам, природі. Це різні кислоти, барвники, а також медпрепарати, пальне, акумулятори та інший вантаж, популярний у побуті, промисловості.

Як вантажам надають класи небезпеки

Цим займаються досвідчені фахівці з особливими знаннями у галузі. Номер категорії ніяк не впливає на рівень небезпеки, відповідний цифровий код необхідний, щоб визначати фізичні та хімічні характеристики вантажів. Щоб було простіше орієнтуватися, при умовних позначеннях використовують також літери – вони показують, якої категорії небезпеки належить продукція.

Для нанесення на вантаж маркування беруть не лише назви, а й номери, визначені за специфікацією ООН. У кожної небезпечної речовини у міжнародних документах є код – це необхідно для його транспортування на території країни та за її межами. Переглядаючи перелік товарів, співробітники логістичної компанії легко ідентифікують їх та поводитимуться з ними згідно з правилами.

Які категорії небезпеки існують

Виділяють лише 9 категорій, до яких відносять різні вантажі, керуючись їх характеристиками. Розглянемо кожну з них.

1. Вибухівки (вироби, речовини, здатні вибухати)

Вони бувають твердими, у вигляді рідин або сумішей, для яких можлива хімічна реакція з виділенням газів за певних умов (досягнення температури, тиску). Сюди належить і піротехніка, призначена для теплових, світлових, газових ефектів внаслідок реакцій без детонації.

Вибухівку з першої категорії також поділяють на підкласи:

1. 1.1 Речовини, при вибуху яких постраждає практично весь вантаж.
2. 1.2 Вироби, небезпечні в результаті поділу на частини. Можливий невеликий ризик вибуху або ймовірність опіків.
3. 1.3 Це речовини, від яких у процесі горіння виділяється багато тепла, або здатні розкидатися, вибухати (не сильно) в загорянні.
4. 1.4 З невеликим ризиком вибуху в загорянні, причому вогонь з'являється в основному всередині упакування без розкидання великої кількості уламків.
5. 1.5 Вантаж з низькою чутливістю і безпечною вибуховою масою. Якщо перевізник точно дотримується всіх умов, ризик детонації у разі загоряння відсутній.
6. 1.6 Речовини з низьким порогом чутливості, для них ризик вибухнути дуже малий.

У цій  категорії є небезпечні вибухові вироби, які не можна перевозити. Вони відрізняються занадто великою чутливістю або можуть самостійно зреагувати. Не здійснюється транспортування вантажів, що за характеристиками не підпадають ні під один із перерахованих вище пунктів.

2. Гази

Цю цифру присвоюють до чистих газів, так і сумішам з однієї або декількох таких речовин, виробів, у складі яких є газ, у тому числі у комбінації з іншими речовинами на визначення категорії беруть до уваги показник тиску парів при температурі 50 або 20 градусів, а також стан речовини після досягнення цих значень.

Гази діляться на кілька різновидів:

• стислий – критична температура складає від -50 ° C, повністю газоподібний стан в такому показнику;
• скраплений. Цей газ частково рідкий при -50 °C, залежно від критичної температури (більше -50 або до +65) буває з низьким або високим тиском;
• скраплений охолоджений. Через низьку температуру цей газ стає частково рідким;
• що розчинився у спеціальній речовині;
• балончики та аерозольні розпилювачі, що містять газ;
• зразки що, перебувають не під тиском;
• пасти, порошки, рідини під тиском скрапленого газу-витіснювача, а також суміші;
• адсорбований на твердому пористому матеріалі.  При цьому тиск в середині при 20 градусах дорівнює максимум 101,3 кПа або не більше 300 кПа при 50 °C.

Залежно від ступеня небезпеки кожній речовині з категорії газів, крім цифри,  присвоюють букву. Нею визначають ймовірність ризику:

• А – удушення;
• Про – окислення;
• F – займання.

Буква T повідомляє про токсичність речовини. Поруч із нею може стояти ще одна – наприклад, ТО вказує, що газ є токсичним та окислюється, TС – корозійним. Такі ж позначення застосовують для аерозолів та хімпродуктів під тиском.

3. Легкозаймисті рідини

До цього класу відносять:

• речовини з максимальним тиском пари 3 бари при 50 градусах;
• повністю газоподібні рідини в 101,3 кПа та 20 °C;
• з максимальною температурою спалаху  60 градусів.

Категорію 3 надають не тільки рідинам, але також вантажам у твердому стані, які перевозять гарячими, що дорівнюють температурі  спалаху або розігрітими сильніше. Сюди ж відносять десенсибілізаційні вибухівки, суспендовані або розчинені у воді, інших речовинах для отримання однорідної суміші та знищення вибухових характеристик.

Крім цифри, у назві є буква:

• F – легкозаймисті рідини без додаткових ризиків або речовини, що їх містять. Цифра поруч показує температуру спалаху — якщо 1, вона не більше 60°З, а якщо 2, то вище;
• ЕТ, FТ1 – небезпечні токсичні;
• FТ2 – пестициди;
• D – десенсибілізовані;
• FC – корозійні.

При транспортуванні пероксидом, що окислюються, або нестійких хімікатів потрібно дотримуватися ряду особливих вимог.

4. Легкозаймисті, полімеризуються, самореактивні речовини або тверді десенсибілізаційні вибухівки

До перших відносять легко займисті матеріали та такі, при терті яких з'являється вогонь. Це порошки, гранули, паста, швидко займисті та ті, що розповсюджують полум'я в контакті зі сірником або запальничкою, при горінні можуть виділяти шкідливі токсини. Особливо небезпечні порошки металів, тому що згасити їх за допомогою води, діоксиду вуглецю або іншими способами складно.

Самореактивними називають нестійкі до нагрівання речовини, які можуть розкладатися навіть без дії повітря. Такими не можна назвати такі продукти:

• вибухівки за категорією 1;
• окислювачі категорії 5.1;
• пероксиди;
• з теплотою розкладання менше ніж 300 Дж/г;
• з температурою розкладання пакування більш як 50 кг – від 75°C.

Для безпечного транспортування самореактивні речовини десенсибілізують за допомогою сумісних з ними розріджувачів за температурою кипіння та іншими параметрами. Продукцію, що полімеризується, називають таку, що здатна до сильної екзотермічної реакції без стабілізації, внаслідок чого утворюються полімери чи великі молекули.

Четверту категорію поділяють на два підкласи: 4.2. – це самозаймисті речовини – пірофорні, ті, що самонагріваються; 4.3 – продукти, які при взаємодії з водою виділяють займисті гази. Їх також позначають буквою W та іншими, які повідомляють про токсичність та інші властивості.

5. Окислювачі та перекиси

Першим надають категорію 5.1 – це речовини, здатні при виділенні кисню або без нього провокувати або підтримувати горіння іншого матеріалу, у тому числі негорючі. Їх властивості визначають за буквами:

• ПРО – окислювачі без додаткових небезпек (1 – рідкі, 2 – тверді, 3 – вироби з такими речовинами у складі);
• OS – ті, що нагріваються самостійно;
• OW – при контакті з водою гази, що виділяють;
• ВІД – токсичні (1 – рідини, 2 – тверді предмети);
• OC – корозійні.

Для безпечного транспортування необхідно вжити заходів, щоб не допустити полімеризацію або розкладання в процесі. Амоній, його розчини, деякі види добрив, що містять цю речовину, не можна доставляти транспортом – так наказано правилами перевезення небезпечних вантажів.

Органічним пероксидам надають категорію 5.2. Це речовини з двовалентною структурою, які в нормальній температурі або в при її підвищенні здатні розкладатися. Це можливо також внаслідок удару, тертя чи після контакту з кислотами, іншими добавками. У результаті можуть утворитися шкідливі пари, гази, що провокують займання.

При перевезенні органічних пероксидів важливо контролювати температуру. Деякі речовини при розкладанні вибухають, особливо якщо перебувають у закритому просторі. Щоб цього уникнути, використовують спеціальну тару або розчинники додають. За допомогою води, органічних рідин пероксиди можна десенсибілізувати під час транспортування.

6. Токсичний вантаж

Підклас 6.1 – це речовини, небезпеку яких для людини підтверджено шляхом випробувань. Вони є небезпечними при ковтанні, вдиханні, всмоктуванні через шкіру, бувають органічними й неорганічними, рідкими, твердими, використовуваними як пестициди, металоорганічними, а також зразками, що містять токсичні елементи

Підклас 6.2 – це інфекційні вантажі, позначені літерою І та цифрою:

• 1 – несуть небезпеку для людини;

• 2 – небезпечні для тварин;

• 3 – клінічні відходи;

• 4 – біопрепарат.

Такими називають речовини, у складі яких імовірно чи точно є патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та інші), викликають хвороби.

7. Радіоактивний вантаж

Це матеріали, що перевищують граничні значення концентрацією діяльності радіонуклідів. Показник радіоактивного забруднення у таких речовин на поверхні вище 0,4 Бк/см 2 для низькотоксичних альфа-, бета- та гамма-випромінювачів, а також 0.04 Бк/см 2 для решти. Якщо у звичайних умовах транспортування вантажів засмічення можна усунути, його називають нефіксованим, усі інші види — фіксованим.

8. Корозійний вантаж

Це речовини, при дії яких інші товари, шкіра, засоби для перевезення отримують пошкодження, сильно псуються і не підлягають відновленню. Сюди відносять і вантажі, що  стають корозійними лише при природній вологості повітря чи контакті з водою.

Якщо рідини та тверді речовини, здатні при транспортуванні стали рідкими, не роз'їдають шкіру, їх розглядають на предмет провокування поверхневої корозії. Додаткові випробування не потрібні, якщо після первинного тестування на алюмінію або сталі виявилося, що вантаж є корозійним.

9. Інші небезпечні вироби та речовини

Це вантажі, які не можна віднести до жодної з наведених вище категорій. Їх позначають буквою M і в маркуванні додають цифру:

• M1 – з небезпечним для здоров'я при вдиханні пилом;

• M2 – виділяють діоксини під час горіння;

• M3 – вантажі, які виділяють займисті гази;

• M4 – літієві батареї;

• М5 – засоби для порятунку;

• М6-М8 – забруднювачі води, ГМО, небезпечні для природи;

• М9-М10 – рідкі або тверді при нагріванні.

Всі решта — небезпечні вантажі маркують значенням M11.

Основні правила перевезення

Транспортування небезпечних вантажів можлива лише за наявності наступних даних:

• номер згідно з класифікацією ООН;
• назва та клас;
• маркування пакування;
• класифікаційний код.

Останній пункт не є обов'язковим, він стосується лише окремих різновидів вантажів. Номери ООН є пріоритетними щодо категорії – вони унікальні та складаються з чотирьох символів. Якщо цього значення немає, ідентифікувати товар так, як необхідно, не вийде, як і дотримуватись належних умов його перевезення.

Небезпечні вантажі різноманітні, тож декому визначити номер ООН може бути складно. У такому  разі керуються назвою речовини, розглядаючи значення компонентів у спеціальній таблиці. При цьому враховуються різні комерційні позначення та синоніми деяких хімічних елементів.

Процес доставки небезпечних вантажів організовують за правилами. Керуються Законом України №1644-III та Правилами перевезення, затвердженими наказом МВС №656 від 04.08.2018 року.